МАЄМО в крамницях значний вибір імпортних вин і шампанського. Настільки значний, що розібратися в ньому не просто. Для початку розберемося з французькими винами. Їх підробляють рідко. А причина – надто вишукані пляшки. Фігурні форми і тиснення на склі підробляти складно, та й не окупляється. Зате в традиційних пляшках – переважно підробка.

Про якість французького вина говорить наліпка. Vin de table – звичайне столове вино, розлите на заводі, без витримки, і тому найдешевше. Vin de pays – класом вище, з дорогого винограду конкретної місцевості, розлив заводський, ціна – 6 – 10 доларів. Колекційні вина мають в кожному лівому кутку наліпки ярлик. Ціна – від 6 до 20 доларів.

Вищий клас – марочні вина кращих сортів винограду. На етикетці пишеться: « Appellation Contrôlée ». Це означає, що користування маркою контролює французький уряд. Ціна – від 7 до 30 доларів. Найрідкісніші серед вин – це вина замків. На таких пишеться Château – „замок”, а нижче і назва замку. „Шато” коштує від 12 до 3000 доларів.

Тепер перейдемо до шампана.

Колекційне мусить бути витримане три роки, ігристе – місяць, іскристе чи газоване – взагалі без витримки. Тим часом під виглядом шампана у нас найчастіше продають найдешевше газоване вино. Таким є Brand Spumante, Madam Pompadour (хоча на ньому й пишеться Fener-Igristoie). На етикетці Mona Lisa можна ззаду прочитати « mousseux » (тобто натуральне ігристе), а спереду уточнення „газований коктейль”. Тобто натурального вина тут нема. Так само ні краплі вина нема в La Roshel і цілої серії черкаських „шампанських” з італійськими назвами.

Імпортувати в Україну натуральне шампанське чи газоване вино невигідно. Чесний продавець платить значний податок. Якщо на пляшці написано „alkoholhaltiges Getränk“ – це означає, що тут маємо самі штучні складники: вода, спирт, лимонна кислота, ароматизатори. Після пиття такого солодкого „одеколону” печія гарантована.

Чому так важко купити шампанське „сухе” або „напівсухе”, зате повно „солодкого” і „напівсолодкого”? Та тому, що ці останні найлегше імітувати. А ось підробити сухе – неможливо, воно обов’язково себе видасть. Взагалі, купуючи будь-яке вино, треба вчитися читати наліпки. Адже це своєрідна метрика вина. Основні дані тут такі: кількість алкоголю, сорт винограду, дата народження. Алкоголь – показник зрілості. Дев’ятиградусне вино – з раннього винограду, який набратися цукру не встиг. Таке вино, скільки його не витримуй, краще не стане. У доброму вині – 11 – 12 градусів. Якщо 12,5 градуса – це означає, що вино з переспілого винограду, але воно теж відноситься до кращих вин. Якщо ж на етикетці значиться 9 – 13 градусів алкоголю – це означає, що вино в собі невпевнене, і купувати його не варто. Чотирнадцять градусів і вище – це вже „чорнило”, або ж міцне вино з додатком спирту. Сортові вина типу „Каберне”, „Совіньйон” можуть бути вистояні рік-два, і тоді їхня якість зростає. Але, якщо витримувати довше, то це вже до поліпшення їхнього смаку нічого не додасть. Вино лишиться на тому самому рівні. Окремо стоять купажовані вина – з винограду пізніх сортів. Для таких вин час – лише на користь. Вони що старіші , то досконаліші. Отже, якщо назва вина є водночас назвою винограду – це вино сортове (наприклад, „Мускат”, „Фетяска”, „Сапераві” тощо). У купажованого вина назва оригінальна, на етикетці перелічені сорти винограду.

Треба також знати, що колір пляшки впливає на здоров’я вина. Темне скло, мов чорні окуляри, захищає від сонячного й електричного світла.

А щоб вберегтися від підробок, купуйте вино там, де його виробляють: французьке – у Франції, грузинське – у Грузії і т. д. І ви ніколи не помилитеся.