Навесні 1942 р. при оранці в ямі, вимитої весняними водами, на лівому березі р. Ворскла, в урочищі «Біля Спінжаря» на південь від с. Лукіщина Полтавського р-ну Полтавської обл. був знайдений скарб римських срібних денаріїв. Монети, покриті окислами, і фрагменти горщика виявлені дітьми Іваном Черкаським і Федором Сабадашем. У Полтавський музей доставлені 953 римські монети та 12 фрагментів стінок розбитого сіро-глиняного горщика з лощеною поверхнею. Горщик, виготовлений на гончарному крузі і прикрашений заглибленими лініями, належить до кераміки Черняхівської культури. Науковий співробітник музею Г. А. Сидоренко в тому ж році ознайомилася з обставинами знахідки, що поблизу Черняхівського поселення. Інформація про цей скарб дана в матеріалах про пам'ятники Черняхівської культури. Попереднє визначення монет скарбу зроблено В. В. Кропоткіним, і скарб описаний у зводі знахідок римських монет на території СРСР і в матеріалах Черняхівської культури на Полтавщині.

В даний час скарб складається з 938 монет. Вага його становить 3006,31 г срібла. Середня вага денаріїв 3,20 г (теоретична середня вага повноцінних денаріїв 3,41 г). Багато монет потерті, особливо денарії Нерона, Веспасіана, Тита, Доміціана, що може свідчити про їх тривалий та інтенсивний оборот. Про це говорить і середня вага монет емісій різних імператорів:

За достовірними відомостями в 120 випадках знахідки римських монет пов'язані з пам'ятниками Черняхівської культури. В основному це монети, знайдені на поселеннях, на території могильників. У похованнях виявлено тільки дев'ять монет. У посудинах Черняхівського типу монети зустрінуті 40 разів.

Склад нумізматичних знахідок на пам'ятках Черняхівської культури дає можливість визначити, що найбільш повно в Східній Європі представлені римські грошові знаки II ст. н. е., а найпоширенішими є монети часу правління Адріана, Антоніна Пія, Марка Аврелія. Те ж показують дослідження численних скарбів на цій території. Монети I ст. н. е.. зустрічаються в скарбах і окремими знахідками в невеликій кількості, але з початку II ст. н. е.. маса монет зростає і в середині та другій половині II ст. н. е.. досягає найбільш високого рівня. На рубежі II-III ст., в роки господарської і грошової кризи Римської імперії, різко скорочується ввезення грошових знаків в Східну Європу. Тому багато скарбів закінчуються денаріями Коммода, Септимія Севера. Пробірний аналіз монет Лукіщинського скарбу констатує значне зниження якості срібла в денаріях: проба монет Нерона - Антоніна Пія 875-700; Фаустини Старшої - Луцілли - 800-700 - 650; Коммода - Юлії Домни - 650-600.

Однак торговельні відносини Римської імперії з племенами Східної Європи не перериваються зі скороченням ввезення римських монет. Змінюється тільки їх характер, який набуває нерідко рис натурального обміну (імпорт керамічного, срібного, бронзового посуду, прикрас, культових предметів і ін), що обумовлено соціально-економічними та політичними процесами, що відбувалися в Римській імперії і за її межами, зокрема, серед варварських племен Європи в III-IV ст.

Можна припускати, що в III-IV ст. на території Східної Європи римські монети раннього періоду продовжували використовуватися в локальній торгівлі, що обумовлювалося зростанням обміну при міжплемінних зв'язках. Про можливість використання денаріїв Римської імперії I-II ст. у розвитку локального міжплемінного обміну в пізніший період свідчать спільні знахідки в скарбах монет раннього періоду, римських грошових знаків і імпортних предметів більш пізнього часу, III-IV ст. Такі комплекси зустрічаються на пам'ятниках Черняхівського типу. Так, наприклад, скарб із 1312 римських денаріїв від Нерона до Септимія Севера з бронзовим кільцем і двома срібними фібулами (Ніжин Чернігівської обл.) датується першою чвертю V ст. н. е. На III-IV ст. приходиться час розквіту Черняхівської культури. Носії її могли користуватися у внутрішньому обміні (поряд з товарами) і монетами раннього періоду. Твердження про зариття Старо-Романівського скарбу в 90-ті роки II ст. н. е.. за датою карбування молодшої монети не може бути визнано безперечним, тим більше, що скарб знайдений у посудині волинського типу III-IV ст. Закономірно розрізняти дату карбування та дату зариття монети, враховуючи певну тривалість її життя і беручи до уваги ступінь збереження або зношеності. Представляється можливим віднести приховування Лукіщинського скарбу до III-IV ст.

Інститут археології АН СРСР
Нумізматика й епіграфіка, том XV
В. П. Глущенко