Ватажкове

Сьогодні: вівторок, 3 грудня 2024 року

Літературна сторінка

Україні

Душа болить за Україну
Забуду вічне і що було
В океані я до тебе плину
Відкину сльози і безсмертне зло.

Зітру з очей твоїх сльозину
Пробач, що забуваю про буття
А сльози ллються, Україно,
Заросли стежинки твого життя.

Засиплю попелом тих померлих,
Що полягли в столітніх чварах
І ледь чутно їх останній вдих,
І бачу душі крізь байдужі хмари.

Барвінок в’яне по лугах
Забулись маки у червонім полі
Україно, ти – вільний птах!
Хай буде слава тобі й щаслива доля!
                                                             © Юлія Лугова 

Полин

Не кажи мені, що це не вірно,
Все одно зроблю, як хочу я!
Ні, я аж нітрохи не манірна,
Просто вже потроху не твоя

Не пророч мені, що я зламаюсь,
Я не вірю у всю цю маячню.
Як би часто я не помилялась,
Все одно завжди по своєму зроблю!

Не бреши мені, що ти кохаєш,
Ти пробач, але я не люблю брехню!
Просто ти мене за гарну квітку вважаєш,
Ну, а ти - полин,
А я гіркого не люблю!
                                                                 © Вера Морева


* * *

«Разорвано!» – сквозь облако нам виден солнца взгляд!
Покровы ночи тайны лишь таят!
Покровы эти все стремятся разорвать:
«Разорвано!» горячо шепчет сердцеед-счастливчик!
Ну, в смысле когда, разорвав застежку, он срывает лифчик!
«Разорвано!» с ужасом призналась его жертва утром
одна проснувшись у постели после ночи Камасутры!
«Разорвано!» безумно говорит она, на теле трогая одно лишь место!
Нет! Не про то, что думаете вы! А то где сердце!
                                                             © Dan Germes

 

Навігація

Реклама на сайті:



Випадкове фото

Реклама на сайті:

 © 2010 - 2024 I с. Ватажкове, Полтавська область