Українські гурмани познайомилися з фондю всього кілька десятиліть назад, проте історія цієї смачної та ефектної страви налічує більше семи століть. І як кожен кулінарний шедевр, фондю народилось внаслідок збігу обставин. Якось пізньої ночі пастухи в швейцарських Альпах вирішили втамувати голод після важкого дня. Проте окрім хліба, вина та сиру (до речі не першої свіжості) в них нічого не було. Пастухи підігріли сир в казані, додали трішки вина та борошна і почали вмочувати шматочки хліба в гарячу апетитну суміш. І вже згодом ця імпровізована страва селянської кухні потрапила на стіл до аристократів, де і набула витонченої форми та розмаїття смаків. Адже для бомонду фондю готувалось виключно з найкращих сирів та подавалось з різноманітними сортами свіжого хліба.

 І хоч авторами фондю є швейцарці, назву ця страва отримала від їхніх сусідів, справжніх поціновувачів кулінарного мистецтва, французів. «Fondre» французькою означає танути. На цьому винахідливі французи не зупинились. Саме завдяки їм з’явились бургундське фондю (лише з використанням оливкової олії) та знамените шоколадне фондю.

Етикет фондю

Фондюшниця з розтопленим сиром розміщується посередині стола, щоб усім було зручно вмочувати шматочки хліба, який наколюється на спеціальну довгу виделку. Виделку слід кілька секунд потримати над фондюшницею, щоб надлишок сиру стік та трішки охолов. І найголовніше: куштуючи фондю, ні в якому разі не можна губами торкатись виделки, адже вона знову буде вмочуватись до спільного блюда.